4 грудня православна церква України відзначає День пам’яті великомучениці Варвари. В народі – це суто жіноче свято. З давніх-давен українці вважали, що зимова Варвара відкриває пору холодів та морозів. Цього дня у святої Варвари жінки просили щастя та долі.
Донедавна за юліанським календарем святу великомученицю Варвару вшановували 17 грудня. За новоюліанським календарем це свято припадає на 4 грудня. Наші пращури вірили, що цього дня не можна виходити на вулицю без потреби, а жінки виконували всю хатню роботу, окрім ткацтва та прядіння.
Хто така великомучениця Варвара?
Свята Варвара народилася в I–II столітті в місті Іліополі (сучасна Туреччина або Сирія, залежно від джерел) у багатій і знатній родині язичника Діоскорія. Мати дівчинки померла дуже рано, а батько дуже ретельно ставився до виховання доньки. Він ховав її від сторонніх очей, тому що за переказами Варвара мала надзвичайну вроду та була дуже розумною. Діоскорій звів високу вежу, де утримував доньку і цю вежу дівчина не могла покинути без його дозволу. Замкнути у вежі доньку Діоскорія змусила не лише врода Варвари, а й страх впливу на неї християнства, адже Діоскорій був затятим язичником та прагнув виховати свою дитину в тому ж дусі.
З часом, коли Варвара виросла до неї сваталися заможні та знатні парубки і чоловіки. Дівчина всім відмовляла і казала батькові, що взагалі не збирається заміж. Щоб змінити погляди доньки батькові довелося потроху випускати доньку на вулицю між люди. Якось під час відсутності батька на вулиці дівчина познайомилася з людьми, що проповідували християнство. Згодом таємно від батька дівчина прийняла християнство. Це сталося у часи найбільших гонінь на людей християнської віри і Діоскорій, який дізнався про вчинок доньки не зміг їй цього пробачити.
Коли Варвара відмовилася полишати свою віру за вмовлянням і жорстокими покараннями, Діоскорій віддав її на суд місцевого правителя. Він привселюдно заявив, що відмовляється від власної доньки, оскільки вона зреклася давніх язичницьких звичаїв та перестала поклонятися богам. Правитель міста довго вмовляв дівчину підкоритися батьківській волі, але вона продовжувала твердо відстоювати свою думку.
Варвара перенесла багато жорстоких катувань, проте не зреклася віри. Діоскорій сам убив доньку 17 грудня 306 року відтявши їй голову власним мечем. За легендою після скоєного Діоскорія відразу вбила блискавка, що символізує Божу справедливість. Саме за цим сказанням за Варварою закріпилася віра людей в те, що вона є захисницею від грому та блискавок.
Мощі святої Варвари збереглися до наших днів. У 600-х роках нашої ери святі мощі Варвари були відправлені до Константинополя. В 12 ст. княжна Варвара – дочка імператора Візантії Олексія стала дружиною Київського князя Святополка Михайла Ізяславича. Під час переїзду до Києва вона взяла із собою мощі святої великомучениці.
На початку 20 ст. найбільша кількість мощів святої Варвари зберігалися у Михайлівському соборі у Києві. Згодом вони були перенесені до Володимирського собору, де і знаходяться понині.
Чому Варвару вважають захисницею жінок?
Ще з часів Київської Русі день Варвари святкували виключно жінки і особливо заміжні. Вважалося, що Варвара є захисницею заміжніх жінок і їх особистого щастя. Жінки зранку йшли до церкви, молилися святій Варварі та просили у неї особистого і сімейного щастя, здоров’я і долі. Молоді й незаміжні дівчата молилися до Варвари з проханням послати їм хорошого нареченого і створити міцну та щасливу родину.
У день святої Варвари жінки просили щастя, здоров’я і добробуту не лише для себе, а й для своєї родини. У великомучениці невістки просять захисту від упереджень та наклепів свекрухи, моляться за зцілення від безпліддя та здорову вагітність, просять щастя та доброї долі для дітей.
Вагітні жінки звертаються до святої Варвари з проханням легкої вагітності та здоров’я майбутній дитинці.
А ще на Варвари це був один із небагатьох днів у році, коли чоловікові взагалі заборонялося сваритися з жінкою, кричати на неї та з’ясовувати стосунки. Також цього дня жінкам дозволялося відвідувати шинок та у колі подруг проводити там святкування.
Святу Варвару також вважають захисницею і заступницею шахтарів, геологів та всіх чоловіків, праця яких стосується підземних робіт.
Що не можна робити в день великомучениці Варвари?
З дня Варвари починалася активна підготовка до Дня Святого Миколая та різдвяних свят. Жінки прибирали у будинках, готували смаколики, вишивали. Вишита на Варвару річ вважалася святою.
Однак є речі, які на Варвари категорично заборонялося робити:
- прясти і ткати, бо вважалося, що можна постраждати від власного веретена, а ще говорили, що таким чином жінка, яка пряде і тче на Варвари «зв’язує свою долю».
- лихословити, бо лайки і сварки цього дня могли принести в дім грім і блискавку чи накликати нещастя.
- вирушати у далеку дорогу, бо вона буде невдалою та небезпечною.
Молоді дівчата в цей день ворожили. Вони брали вишневі гілочки та ставили їх у воду. Якщо на Різдво на гілках з’являться бруньки чи листочки, то наступного року вони зустрінуть свого нареченого та вийдуть заміж.
Народні прикмети і повір’я, пов’язані зі святою Варварою
В народі святу великомученицю Варвару називали Варварою Зимовицею. З цього дня у наших пращурів починалася активна підготовка до зимових холодів.
Люди спостерігали за погодою і по ній вгадували, якою буде зима:
- Якщо на Варвари сонячна погода, то зима буде ясною.
- Туманний чи морозний ранок на Варвари прогнозував довгу і затяжну зиму.
- Якщо на Варвари випав сніг, то наступного року очікували багатий врожай хліба.
- Блискавка чи грім на Варвари передбачали сильні хуртовини взимку.