Вибір хрещених батьків у православній традиції є серйозним рішенням для родини. Ідеться не про організацію свята, а про людей, які стануть поруч із дитиною як духовні наставники, доповнюючи турботу рідних батьків про її здоров’я та матеріальні потреби відповідальністю за релігійне життя.
Стати хрещеним означає взяти на себе обов’язок супроводжувати людину у вірі впродовж усього життя, а не просто бути присутнім на обряді. Під час вибору кандидатів доречно зважити, хто з близьких готовий молитися за дитину, пояснювати перші молитви, разом відвідувати храм, брати участь у богослужіннях і Таїнствах.
За словами священнослужителів: “Хрещені батьки — це велика відповідальність перед людьми і перед Богом. Бути ними означає не просто формально взяти участь у відповідному таїнстві церкви і далі вважатися хрещеними батьками. Це взяти на себе відповідальність духовного наставника за певну особу на все життя”.
У церковних правилах зафіксовано коло осіб, яких не допускають до цієї місії.
Кому Церква не дозволяє бути хрещеними
Насамперед біологічні батьки дитини не можуть виступати хрещеними, адже їхня роль уже передбачає повну відповідальність за виховання. Інститут кумівства покликаний розширити коло духовних опікунів.
Подружжя не має права разом ставати хрещеними для однієї дитини. Під час Таїнства між кумами встановлюється духовна спорідненість, значуща в церковному розумінні більше, ніж шлюбний зв’язок. З тієї самої причини не варто запрошувати на цю роль пару, яка лише готується до вінчання, оскільки духовна спорідненість стане перешкодою для шлюбу.
Особи, які не поділяють віровчення Православної Церкви або сприймають хрещення як традиційну формальність, до обов’язків хрещених не допускаються. Людина, далека від молитви та церковного життя, не зможе виконувати функцію наставника у вірі.
Крім цього, хрещеними не можуть бути неповнолітні, а також ченці та черниці, оскільки після постригу вони відмовляються від мирських зв’язків. Не допускаються особи, які через психічні розлади не усвідомлюють значення обітниць і не можуть відповідати за власні дії. Так само несумісними з роллю хрещеного є відверто аморальний спосіб життя та участь в окультних практиках або магії.
Традиції та історичні підстави
В Україні поширена практика запрошувати двох кумів, чоловіка і жінку. Водночас канони не зобов’язують мати обов’язково двох. Достатньо одного хрещеного, і його стать має збігатися зі статтю дитини. Для хлопчика це чоловік, для дівчинки жінка.
Таке правило має історичне походження. До V століття хрестили переважно дорослих, і обряд передбачав повне занурення у воду майже без одягу. З міркувань пристойності наставника обирали тієї самої статі, що й охрещуваний. Поширення хрещення немовлят поступово змінило звичай, унаслідок чого з’явилася пара кумів, а в окремих випадках залучали навіть кілька пар.
Що не підтверджено канонами: народні уявлення
Побутові застереження, пов’язані з кумівством, часто не мають підстав у церковному праві. Зокрема, вагітність майбутньої хрещеної не є перешкодою. Вагітність у церковній традиції вважається особливим станом благодаті. Враховувати варто лише самопочуття, адже обряд може тривати певний час і вимагати фізичної витривалості.
Інші поширені переконання також не регулюються канонами. Твердження, що незаміжня дівчина нібито може “забрати долю” у похресниці, або заборона кликати кумами людей із хронічними недугами чи тих, з ким є сімейні суперечки, до церковних правил не належать. Дія благодаті Таїнства не залежить від зовнішніх факторів, зокрема сімейного стану чи вигляду людини. Головним критерієм залишаються щирі наміри та віра.
Роз’яснення щодо поширених ситуацій
Перехресне кумівство між родинами не заборонене. Тобто батьки можуть стати хрещеними дітей тих осіб, які свого часу були хрещеними для їхньої дитини. Це відповідає церковній практиці.
Духовна спорідненість, що виникає під час хрещення, створює канонічні перешкоди до шлюбу. Хрещені батьки не можуть одружуватися між собою, не можуть брати шлюб із рідними батьками свого похресника, а також не мають права вступати у шлюб із власною духовною дитиною.
Хрещення звершується один раз у житті. Повторне хрещення або офіційна заміна відомостей у церковних книгах щодо кумів неможливі. Якщо зв’язок із хрещеними втрачено або вони відійшли від церковного життя, обов’язок духовного виховання дитини повністю переходить до її батьків.
За потреби можна попросити іншу віруючу та благочестиву людину взяти на себе фактичну роль наставника без офіційного статусу. Така особа не буде записана в церковних документах, але зможе молитовно підтримувати дитину та допомагати їй у церковному житті.
У разі запитань щодо вибору кандидатів або особливостей Таїнства доречно звернутися до священника. Пастирська бесіда допоможе отримати коректні роз’яснення та дотриматися церковної практики.