Захід відбувся 27 серпня під час хвилини мовчання на перетині проспекту Юності та вулиці Келецької. Олександр Вуглицький за позивним «Карбон» захищав Україну в складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади, де був оператором дронів.
Захисник загинув на Сумщині поблизу села Юнаківка 29 червня цього року від множинних осколкових поранень.
Про це повідомляє Суспільне. Вінниця.
Вшанувати пам’ять Олександра Вуглицького прийшли рідні, друзі, знайомі, побратими воїна з портретами та плакатами. Акція пам’яті відбулася під час хвилини мовчання та тривала з 08.59 до 09.05.
Хто такий Олександр Вуглицький?
Вінничанин Олександр Вуглицький народився у с. Пултівці. Батько Олександра помер коли мама була вагітною. Тата хлопчикові тимчасово замінив дідусь, який став для нього взірцем справжнього мужнього чоловіка, гарного наставника і вірного друга. Олександра виховувала мама та дідусь з бабусею. Пізніше у хлопчика з’явився вітчим, який виховував його як рідного сина.
Олександр закінчив місцеву школу. Дуже йому були до вподоби активні види спорту. Він щиро захоплювався футболом, волейболом, баскетболом. Вподобання сприяли тому, що після закінчення школи хлопець вступив на факультет фізичного виховання Вінницького гуманітарно-педагогічного коледжу, де здобув ступінь бакалавра. Продовжив навчання юнак на магістратурі педагогічного університету ім. М. Коцюбинського.
З 2016 по 2019 рік Олександр проходив службу за контрактом у місцевому Штабі Повітряних сил. У 2018 році зустрів свою кохану Альону, яка у 2019 році стала його дружиною. У 2020 році в подружжя народився первісток Дмитрик, якого Олександр обожнював і любив більше за життя.
Після закінчення контракту у війську Олександр деякий час працював закордоном. Далі — у компанії «Нова пошта», де завдяки наполегливості та працелюбності швидко підіймався кар’єрними сходами.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр знову повернувся до війська у Штаб Повітряних Сил у званні молодшого сержанта.
У травні 2024 року в Олександра та Альони народився ще один син — Данилко. Своїх хлопців Сашко мріяв навчити відмінно грати у футбол, рибалити, ходити в туристичні походи, їздити на велосипеді.
В жовтні 2024 року Олександр Вуглицький пройшов курси з управління безпілотниками й отримав призначення на посаду командира безпілотного відділення. В грудні 2024-го захисника перевели до 95-ї ОДШБр, де він пройшов навчання з управління дронами «Вампір» і отримав посаду оператора дрона.
В Олександра завжди було багато щирих і вірних друзів, адже він і сам намагався бути таким для свого оточення. Вірний своїм життєвим принципам Олександр завжди першим приходив на допомогу, навіть тоді, коли не мав на це часу. Намагався відгукнутися на прохання про допомогу від кожного. Завжди стояв на боці правди, навіть тоді, коли вона була не зручною для когось. Він був добрим до людей, обожнював дітей, допомагав важкохворим дітям, дитбудинкам, любив тварин. Родина, друзі, куми, побратими, знайомі згадують Олександра тільки хорошими словами.
Останнє прохання Олександра було про те, щоб в разі його загибелі на могилу йому приносили не квіти, а іграшки. Прохання виконали, а іграшки передали до дитбудинку, як і хотів того Герой. Олександр загинув прикривши побратима собою. Його товариш зараз живий і проходить реабілітацію.
29 серпня Герою Олександру Вуглицькому мало б виповнитися 29 років.
Матеріал підготовлено з використанням публікації онлайн-меморіалу «Книга Героїв».