Вчені розробили інноваційний підхід до підвищення температури на Марсі завдяки штучно створеним аерозолям. Спільнота дослідників із США, Великої Британії та Бразилії презентувала результати своїх моделювань у журналі Geophysical Research Letters, які демонструють потенціал цього методу для створення умов, необхідних для наявності рідкої води на поверхні планети.
У дослідженні зосередили увагу на двох типах частинок: графенових дисках із діаметром 250 нанометрів та алюмінієвих стержнях, довжина яких становить 8 000 нанометрів, а діаметр – 60 нанометрів. Ці частинки здатні ефективно поглинати та розсіювати теплове інфрачервоне випромінювання. Випробування показали, що частинки піднімаються в атмосферу, рівномірно розподіляючись по планеті і спричиняючи тривалий ефект нагрівання.
Згідно з модельними розрахунками, постійні викиди аерозолів можуть наситити атмосферу Марса за приблизно чотири марсіанські роки (близько 7,5 земних). Надалі, через 15 років (28 земних), середня температура на планеті підніметься на 35 °C, що створить умови для формування рідкої води. Проте, якщо викиди зупинити, клімат повернеться до попередніх параметрів за приблизно чотири роки (7,5 земних).
Поговоривши про потенціал цієї технології, науковці наголошують, що їхнє дослідження охоплює лише частину можливих наслідків. Вони все ще не знають, яким чином це вплине на водний цикл Марса, як аерозолі реагуватимуть на хмари та пилові бурі, а також чи можуть виникнути небажані наслідки. Тому говорити про реальні зміни клімату Червоної планети від цього дослідження поки що рано.
Марс продовжує залишатися дуже холодною і непридатною для життя планетою, з середньою температурою близько -55°C, яка може опускатися до -125°C. Атмосфера є рідкою і в основному складається з вуглекислого газу, що серйозно обмежує захист від сонячної радіації, тому життя на поверхні для людей було б неможливим.
Раніше розглядалися різні варіанти тераформування Червоної планети. Серед таких ідей було підвищення парникового ефекту через танення полярних шапок. Ілон Маск також пропонував застосувати серію ядерних вибухів для створення “штучних сонць” з метою нагріти атмосферу, але дослідження 2018 року дало змогу зрозуміти, що цей метод має лише обмежені можливості для підвищення тиску і температури.