Сьогодні, 1 жовтня, а раніше 14 жовтня українці відзначають церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці. Це одне з важливих свят календаря, з яким пов’язані не тільки релігійні вірування, а й народні традиції та звичаї.
Яке церковне свято ми відзначаємо 1 жовтня
1 жовтня (14 жовтня) християни відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці або Третя Пречиста. Цього дня вшановують заступництво Божої Матері за весь людський рід, за її любов та допомогу в позбавленні людей від смутку та хвороб. Свято має давню історію і пов’язане з красивою легендою про спасіння Богородицею християнського міста від ворожого війська.
Походження свята Покрови Пресвятої Богородиці
Існує красива легенда в якій розповідається як Пресвята Богородиця врятувала від облоги і завоювання багате і величне місто Константинополь, яке хотіло захопити у 910 році військо сарацинів. Константинополь як столиця Візантії був центром християнської віри. Коли Константинополь оточило військо сарацинів мешканцям міста залишалося сподіватися лише на допомогу небесних сил. Налякані люди зібралися у головній церкві — Влахернському храмі на всенощну службу (саме в цьому храмі зберігалися як святині риза та пояс Божої Матері).
Серед парафіян був юродивий на ім’я Андрій, якого Бог нагородив даром прозорливості. Під час служби Андрій та його учень Єпіфаній о четвертій годині ранку побачили під склепінням храму образ Богородиці, Іоанна Хрестителя та Іоанна Богослова. Андрій та Єпіфаній побачили як Мати Божа підійшла до вівтаря, схилилася у молитві, а потім зняла з голови омофор (накидку) і накрила ним всіх присутніх.
Коли служба закінчилася, видіння Богородиці зникло, але над людьми залишилася її невидима благодать. Люди перестали тривожитися і відчули себе захищеними. Наступними днями сарацинське військо без видимої причини зняло облогу й залишило Константинополь.
Цю подію у Влахернському храмі описує лише одне історичне джерело — «Житіє Андрія Юродивого», яке має близько 100 різних варіантів. Вони написані в період між кінцем X століття та серединою XVII століття. Ніде в історичних джерелах не вказано конкретної дати видіння. Лише в одному зазначено, що Божа Матір з’явилася в храмі у неділю.
Так явлення Богородиці у Влахернському храмі увійшло до історії християнства, і віруючі не мають сумніву в тому, що Цариця Небесна опікується людством та прагне для нас мирного життя.
До України свято Покрови прийшло після хрещення Київської Русі. Запровадження свята приписують князям Ярославу Мудрому, Володимиру Мономаху та Андрію Боголюбському. Саме останній збудував кілька відомих храмів, присвячених Покрові. Тож Покрову наші предки почали святкувати не пізніше XI – XII століття, про що свідчать давні літописи.
Народні звичаї та традиції на Покрову
Покрова традиційно пов’язана з народними звичаями та прикметами. На Запоріжжі була церква святої Покрови і запорізькі козаки вважали Покрову своєю покровителькою. В цей день вони освячували в церквах свою зброю, просили ласки у Божої Матері, заступництва і підтримки у походах та захисту від ворожих куль у бою.
Покрова згадується у козацькій думі про Самійла Кішку. За переказами після зруйнування Запорізької Січі москалями у 1775 році, козаки пішли за Дунай під ласку турецького султана і взяли з собою образ Пресвятої Покрови. Ікони із зображенням Покрови козаки шанували найбільше. Вони побудували багато церков, присвячених Покрові. Саме на Покрову козаки обирали нового Січового отамана. Матері й дружини воїнів здавна звертаються з молитвою до Пресвятій Богородиці, щоб вона захистила життя і здоров’я їхніх синів та чоловіків на полі бою.
Українська Повстанська Армія (УПА), яка постала в часи другої світової війни як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації, – теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці. Таким чином, Покрова у нас святкується не тільки як народно-релігійне, а й як національне свято.
Для незаміжніх дівчат Покрова була сезоном сватання та весілля, а тому дівчата, які хотіли вийти заміж, молилися: «Свята мати, Покровонько, покрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою».
На Покрову не можна було відмовляти сватам, адже люди вірили, що якщо на Покрову дівчина відмовить, то ще три роки буде незаміжньою.
Народні вірування на Покрову
Господарі на Покрову примічали погоду: якщо вітер віяв з півночі, то це знак, що зима буде холодна і з великими снігами. Якщо з півдня, то зиму очікували теплу.
Якщо на Покрову дерева вже були без листя, то зима обіцяла бути холодною. Якщо йшов сніг, то чекали ранньої зими, а якщо снігу не було, то це означало, що він не випаде й до самого січня.
Сніг на Покрову вважали цілющим, але тільки чистий ще не затоптаний. Ним умивалися і вірили, що він дарує здоров’я та захист від нечистої сили.
В народі вірують, що зроблена на Покрову добра справа завжди повернеться сторицею.
Чому Покрову святкуємо 1, а не 14 жовтня
У 1999 році указом Президента було встановлено День українського козацтва, який відзначається в день Покрови Пресвятої Богородиці. Відтоді ми вшановуємо роль українських козаків у здобутті національної державності. Згодом у цей день додали ще одну подію — День захисників і захисниць України, який є державним святом з 2014 року та офіційним вихідним з 2015 року. Щоправда вихідним днем 1 жовтня (14 жовтня) було до війни 2022 року, сьогодні ж це звичайний робочий день.
З 1 вересня 2023 року відбувся перехід Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новоюліанський календар. Свято Покрови було перенесене з 14 жовтня на 1 жовтня, відповідно були перенесені День захисників і захисниць України, День українського козацтва указом Президента України.
Як відзначають Покрову Пресвятої Богородиці
Віруючі на Покрову відвідують церкву, ставлять свічки, відстоюють службу і звертаються до Божої Матері з молитвою. Молоді дівчата просять у Богородиці щасливого заміжжя, старші люди — заступництва для своїх родин, зцілення від хвороб, матеріального благополуччя. Вважається, що щире звернення до Цариці Небесної в день Покрови дає людині захист на цілий рік.
На Покрову багато людей намагаються допомагати бідним та недужим. Раніше чоловіки в українських селах безкоштовно допомагали по господарству вдовам, сиротам, а жінки пригощали обідом незаможних односельчан.
На Покрову люди ходили один до одного в гості та запрошували гостей. До святкового столу готували млинці, бо вони є символом багатства і добробуту в оселі, а ще задобрюють домовика. Традиційними на столі був також козацький куліш та інші національні страви, а ще овочі та фрукти нового врожаю, м’ясні й молочні страви, домашня випічка.